Свято Святого Мартіна

День Св. Мартіна має давню традицію в Чеській республіці: селяни закінчували службу у поміщиків, отримували оплату і шукали нового поміщика, іноді на рік продовжували угоду. У цей день, укладалися договори між муніципалітетами і місцевим пастором, пастухом, ковалем і іншими людьми. Проводили ярмарки. У цей день були популярними великі святкування, проводилися "Мартиновські" бунти селяни.

В історії є навіть легенда про святого Мартіна. Легенда свідчить, що батько святого Мартіна був римським старшим офіцером, це означало його син Мартін навчався і подумував про вищій навчальний заклад. Однак, в п'ятнадцять років, батько його змусив стати солдатом.

Однією темної зимової ночі Мартін патрулював місто. На вулиці він побачив напівголого жебрака, який просив у нього милостині. Не дивлячись на те, що у Мартіна не було грошей, він захотів принаймні, захистити жебрака від холоду. Мечем розтрощив він свій військовий плащ навпіл і дав одну половину жебраку. На наступну ніч, Мартіну з'явився уві сні Христос з половиною його плаща ... Так на Великдень в році 339 (йому було близько 22 або 23 років), він прийняв хрещення і хотів присвятити своє життя служінню Богу. Але як член імператорської гвардії не міг піти з армії. Він повинен був відслужити 15 років та дослужиться до звання офіцера.

У 354 році Мартін брав участь у військовій кампанії. Перед походом солдати зазвичай отримували певну суму грошей. Мартін відмовився від премії і сказав своєму командиру, що хоче покинути армію назавжди, тому що, вважаючи себе Христовим воїном, він не повинен боротися зброєю. Командир оголосив його зрадником і боягузом. Мартін, однак, запропонував піти проти армії противника тільки з хрестом. Дивно, але бою не сталося, навпаки німецькі посли налаштовані були вирішити все мирно. Після цього Мартіну було дозволено звільнитися з армії. Він пішов у Пуатьє в західній Галлії до святого єпископа Гилара, про якого Мартін колись чув. Єпископ прийняв його тепло, і призначив його екзорцистом, що було нижчим рівнем пастирського служіння, де він міг отримати подальше навчання церковній службі і науки.

Згодом Мартин став священником, на його молитвах відбувалися чудеса і чутки поширювалися швидко. Коли в 371 році в місті Тура помер єпископ Лібор, місцеве духовенство звернулося до Мартіна з проханням прийняти посаду єпископа. Мартін, від своєї скромності, не хотів приймати єпископського сану і сховався перед послами нібито в гусятник серед зграї гусей, але був вражений словами, і нарешті (близько 4 липня) освячений єпископом в Туре.
 

Якщо вам цікава історія та ви любите легенди, ви можете замовити наші екскурсії по Празі та почути ще багато цікавого.