Проголошення незалежної Чехословаччини

Значна частина чеських громадян ніколи не сприймала австро-угорську державу як свою. Розпочата в 1914 році Перша світова війна відсунула національне питання в імперії Габсбургів на задній план. Єдині, хто вів справжню війну за самостійність нації, були видатні діячі еміграції на чолі з Томашем Гаррігом Масариком і невелике коло їх наближених.

Головним оплотом опору австро-угорській владі стає Чехословацький Національний комітет, сформований в 1916 році в Парижі Томашем Масариком, Едвардом Бенешем і Міланом Ростиславом Штефаніком. Чеські політики з'являються на арені на початку січня 1918 року - в день «Трьох волхвів», при укладанні Декларації. З цього моменту послідовники незалежності, як в країні, так і за її межами об'єднують свої зусилля, і боротьба проти імперського панування ведеться вже спільними діями.

Крайова господарська рада, діючи від імені Національного комітету, вирішує перешкодити вивезенню на фронт зерна, і вранці 28.10.1918 захоплює Зернове управління. Після чого з'являється повідомлення: Австро-Угорщина погодилася піти на перемир'я на запропонованих їй умовах. Таким чином, дата 28 жовтня 1918 року назавжди вписана в історію країни, як день офіційного оголошення незалежності Чехословаччини. Це відбулося в Празі, на Вацлавській площі.

Увечері того ж дня Національний комітет видав перший законодавчий акт про проголошення суверенної держави. І за два тижні до закінчення війни на карті Європи постала так звана 1-я республіка, що існувала аж до Мюнхенської змови 1938 року, що призвела до фактичного розділення Чехословаччини.

Тоді, в перший день незалежності, були заснована державна компанія «Чехословацькі державні залізниці» (Československé státní dráhy, ČSD), що стала оператором не тільки державних залізниць, а й деяких магістралей, які перебували в приватній власності.


Якщо Вам цікава історія іншої европейської країни – Франції, Ви можете побачити Париж, піднятися на Ейфелеву вежу, відвідати Лувр! І все це лише замовивши наші екскурсії з Праги до Франції.